Іхтіяров Дмитро Володимирович

edit

Життєпис

edit

Іхтіяров Дмитро народився 15 жовтня 1986 р. у м. Львів.

edit

Навчався у Львові в Авторській приватній школі Марії Чумарної.

edit

Закінчив спеціалізовану школу №112 ім. Т.Г. Шевченка з поглибленим вивченням англійської мови у м. Київ.

edit

Вищу освіту здобув у Києві. Закінчив Інститут журналістики та міжнародних відносин Київського Національного Університету Культури і Мистецтв, Міжнародний Інститут Бізнесу та Національну Академію Державного Управління при Президентові України

edit

Трудовий досвід

edit

Працював Директором Дочірнього підприємства "Комфорт-Люкс" ТМ "Comfort-Lux".

edit

Головний спеціаліст відділу зв’язків з політичними партіями та громадськими організаціями управління з питань внутрішньої політики Київської обласної державної адміністрації.

edit

Директор Інституту громадянського суспільства "Монумент" www.monument.org.ua

edit

Родина

edit

Читаючи науковий збірник "Східні традиції державотворення" мені сподобався розділ написаний Лідією Вакуленко "Сила духу", а саме: "Агатангел Кримський любив Україну... . Українство вросло в мене органічно, без мого відома."

edit

Вся моя родина від діда, прадіда походить з Західної України. Прапрадід Роман Луців спочиває в с. Боложинові Буського р-ну, Львівської обл. Воював з Росією в складі Австро Угорської армії. 8 років знаходився в полоні в Росії.

edit

Прадід Василь Майба спочиває в с. Яблунівка Буського р-ну Львівської області. Служив в Польській Армії.

edit

Батько Іхтіяров Володимир Петрович народився у м. Донецьк. Служив у Радянській Армії (Північний флот)

edit

Батька виховувала моя бабуся Іхтіярова Марія Василівна (дівоче прізвище Майба) самостійно.

edit

Родина моєї мами Іхтіярової Ганни Іванівни (дівоче прізвище Герега) походить з с. Тучапи Городоцького р-ну Львівської обл.

edit

Захоплення

edit

Етнографія, дохристиянська міфологія, праукраїнські вірування, казки, міфи та легенди, обереги, народна творчість, книги

edit

Творчість

edit

Захоплюючись Грецькою міфологією, відвідав Афіни, острів Кріт, Родос, м. Делфі (Делфійський оракул), Метеори, та інші міста. В Тайланді відвідав "місто мертвих" Аюттхайя. Також побував в більше ніж 15 країнах світу, після чого остаточно вирішив присвятити свій час та енергію на вивчення та популяризацію Української міфології.

edit

Любов до української міфології я отримав навчаючись у Львівській авторській школі Марії Чумарної. Грунтовні знання я почерпнув в її творі «З початку світу Україна в символах» та під час курсу навчання.

edit

Моя вчителька, Ольга Бондарчук — автор-упорядник книжки «Міфи народів світу», яка з величезною любов’ю та щирістю душі передавала мені свої знання, зайняла особливе місце у моєму житті.

edit

Порівняння християнських обрядів (Різдво, Водохрестя, Великдень, Зелені свята, Спаса, Покрова та інших) з дохрисиянським періодом спонукали до більш ширшого висвітлення цієї тематики.

edit

Моя мрія донести до широких верств жителів всієї України, особливо на східних теренах, правдиву інформацію, що Україна велика та древня держава і українська міфологія належить до світової, на ряду з міфологією Месопотамії, Скандинавії, Греції, Індії, Китаю та Єгипту.

edit

Українська міфологія як частина нашої культури

edit

Вірування давніх народів було пов’язане з їх щоденним життям, навколишнім світом, природою. Українські міфи з давніх давен пов’язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. Головними героями були батько-господар, мати-господиня, їхні діти, худоба та поля. Характерною особливістю української міфології є пантеїзм — філософсько-релігійне вчення, за яким бог ототожнювався з природою. Тому боги як міфічні істоти були близькими для наших предків, які старалися жити в повній гармонії з природою.

edit

В Україні існувала особлива ієрархія богів: на чолі всього світу — найстарші боги, котрі керували життям; далі — нижчі за рангом боги та демони, які прислуговували старшим богам; а у самому «підніжжі» — люди, наділені достатньою силою для того, щоб поборювати демонів.

edit

У народів існує чіткий розподіл духів на злих та добрих. В українській міфології такої диференціації не було. Наші предки вважали, що добро і зло, яке несуть духи, визначається не так природою самих духів, як їх роллю в тій чи іншій ситуації. Навіть після прийняття християнства, українець завжди ладен діяти за принципом: «Бога люби, але, чорта не гніви»).

edit

Як зазначає автор цієї книги Дмитро Іхтіяров: «На початку християнської доби прадавні українці, намагаючись зберегти свої потаємні вірування, досить часто ховалися у глухих лісах, недоступних для проповідників нової віри. Тому великий інтерес для дослідників становлять усні перекази, народні звичаї, пісні, у яких відображається світосприйняття українців тої доби».

edit

Нова християнська віра частково використала міфологію у своїх цілях. Частину міфів було забуто, другу частину — введено до нових обрядів.

edit

Дмитро Іхтіяров доносить до суспільства перелік основних богів і вважає, що головним проукраїнським богом був Сварог, який викував золотий плуг і золоту обручку, котрі оспівані в колядках, щедрівках, веснянках, жниварських піснях. Сварог нібито навчив людей користуватися вогнем, випалювати руду, виготовляти мідь та залізо, навчив їх ковальського ремесла. Окрім Сварога, Дмитро Іхтіяров описує про Дажбога, до якого праукраїнці зверталися з проханнями багатого врожаю. Про Перуна — сина Сварога і головного бога блискавок та грому. Перуну приносили жертви у вигляді вепра, бика, червоного півня.

edit

Ще одним сином Сварога був Стрибог — керівник вітрів. Літник, Перелесник, Велес, Симаргл, Хорс, Мокоша, Лада, Ладо, Леля, Попель, Жива, Дана, Марена (Мара), Купайло, Ярило, Мати Слава, Світовит, Троян, Тур, Цур (або Чур), Доля (Стріча), Числобог — усі ці боги мають свої місця в книзі Дмитра Іхтіярова «Українська міфологія». Окрім того в книзі візуально показані названі уявні боги у творах відомого мистця, академіка Академії мистецтв України Анатолія Куща. Міфологія підказала цьому майстрові багато засобів для захопливого сприйняття міфів як дорослими читачами і глядачами, так і дітьми.

edit

У красі рухів, виразності жестів, розмаїтті композицій мистець висловлює власне розуміння й прагнення гармонії довершеності та доцільності, які, хоч і розпорошені, але від початку існують у світі. Більшість композицій густо насичені образністю й логічно завершені у власному русі, що, здається, запрошують нас у безмежжі Космосу, де вони одвічно існують. До наших днів, особливо в селах, дійшли обряди, котрими користувалися праукраїнці для захисту свого життя, достатку в домі, здоров’я, пізнаючи закони природи.

edit

Наші предки вірили в дійову силу слова і ритуальних дій. Вони мотивовано славили й задобрювали богів, святкували та з пошаною й острахом ставилися до них. Реальність і вигадка, життя і фантазія завжди ішли поряд.

edit

Автор книги Дмитро Іхтіяров у останньому розділі книги жваво розповів про основні свята, котрі входили в коло міфічного світогляду давніх українців.

edit

Автор книги доніс до читачів правдиву й цікаву нформацію про те, що Україна це — велика і стародавня держава; українська міфологія належить до світової культури — поряд з міфологією Месопотамії, Греції, Індії, Китаю, Єгипту та Скандинавії і багатьох інших цивілізацій. До видання книги Дмитра Іхтіярова найгрунтовнішу наукову монографію про персоналії українських міфів написав в середині 20-го століття в Канаді митрополит Іларіон Огієнко — це книга «Дохристиянські вірування українського народу». Вінніпег. 1963; 423 сторінки.

edit

Дмитро Степовик -

edit

член-коресподент Національної академії наук України,

edit

доктор мистецтвознавства, доктор філософії, доктор теології,

edit

професор, академік Національної академії наук Вищої освіти України.

edit

Перед Вами, шановні читачі, моя перша праця, тому прошу доєднатися своїми думками (пропозиціями).

edit

В світі є багатомільйонні народи - Курди, Уйгури та інші, які не мають своєї держави, але зберегли свою мову, культуру та самоідентичність.

edit

Нам, Українцям, особливо це потрібно. Декотрі з нас тільки під час війни зрозуміли, що наш сусід Росія надзвичайно небезпечний ворог, який хоче нас знищити, знищити нашу мову, культуру, щоб і спогадів за нас не залишилося.

edit

Але Україна була, є, та буде до тих пір поки народ український цінуватиме свою самоідентичність.

edit

Якщо ж станемо манкуртами і не будемо пам'ятати своє коріння, нас не стане на цій землі.

edit

На планеті Земля перестали існувати цілі народи, держави, цивілізації і не тільки із-за військових поразок, але із-за відсутності самоідентичності.

edit

Але це вже тема мого іншого видання.

edit

З повагою,

edit

Дмитро Іхтіяров

edit