| Submission declined on 22 February 2024 by MicrobiologyMarcus (talk). This is the English language Wikipedia; we can only accept articles written in the English language. Please provide a high-quality English language translation of your submission. Have you visited the Wikipedia home page? You can probably find a version of Wikipedia in your language.
Where to get help
How to improve a draft
You can also browse Wikipedia:Featured articles and Wikipedia:Good articles to find examples of Wikipedia's best writing on topics similar to your proposed article. Improving your odds of a speedy review To improve your odds of a faster review, tag your draft with relevant WikiProject tags using the button below. This will let reviewers know a new draft has been submitted in their area of interest. For instance, if you wrote about a female astronomer, you would want to add the Biography, Astronomy, and Women scientists tags. Editor resources
|  |
Шкварко Максим Юрійович
Український солдат
Шкварко Максим Юрійович (позивний Шайтан, 21 серпня 1976 року місто Харків, Україна -7 березня 2023 року Авдіївка, Донецька область, Україна) – старший лейтенант ЗСУ, розвідник, учасник російсько-української війни, український націоналіст, член національно-визвольного руху «Правий сектор».
Народився 21 серпня 1976 року в родині доктора техничних наук, академіка Юрія Валентиновича Шкварко в місті Харкові. Закінчив Харківський аеро-космічний ліцей № 5. Службу в В ЗСУ з 1993 року, закінчив Харківський Військовий Університет за фахом Радіотехнічні пристрої системи та комплекси», службу проходив на командирських посадах технічної розвідки. Звільнений в запас 2002 року. Приймав активну участь в Померанчевій революції 2004 року, та Революції гідності 2014 року. З перших днів протистояв російським провокаціям на Харківщині, учасник оборони Харківської ОДА 1 березня 2014 року. Є одним із засновників добровольчого руху на Харківщині в складі «Правого сектору», де, як кадровий офіцер, очолив вишкіл добровольців. В 2015 році повертається до лав ЗСУ і в складі 92 ОМБР приймає участь в АТО як командир батареї ППО. Трохи згодом повертається до лав військової розвідки, воює разом із своїми розвідниками в ООС. Нагороджений «Відзнакою Президента України за участь в Антитерористичній Операції» та іншими державними нагородами.
Повномасштабну російську навалу 2022 р. разом з побратимами зустрічає в складі 74 окремого розвідувального батальйону, групи якого приймають бій по всій Донеччині від Маріуполя до Авдіївки. Неодноразово відкидає пропозиції підвищення в званні та посаді не бажаючи відмовлятися від особистої участі в бойових діях. 07.03.2023 очолив зведену групу розвідників та військовослужбовців для ліквідації прориву в районі селища Веселого на схід від Авдіївки, де загинув в бою через мінометний обстріл ворога. Залишилася донька, Олександра та дружина Надія. Похований на Алеї Героїв в місті Харкові.